Неурядові організації, фонди, волонтери, блогери, активісти, незалежні експерти — із них складається громадянське суспільство. Це сукупність приватних ініціатив, неформальних рухів і зареєстрованих організацій. Вони представляють інтереси окремих професійних груп, соціальних, релігійних груп або всього суспільства в цілому. Всупереч абстрактності поняття і не завжди відчутній діяльності, громадянське суспільство виконує важливу функцію контролю. У разі порушення прав людини, виявленні випадків забруднення навколишнього середовища, необхідності поліпшення культурного та соціального життя, громадяни заявляють про проблеми, об'єднуються і роблять все можливе для їхнього вирішення.

Одне з основних завдань громадянського суспільства — це підвищення рівня політичної освіченості та громадянської свідомості. Громадянське суспільство зароджується і розвивається за ініціативою вільних індивідів із високим рівнем політичної, економічної та соціальної культури. Сильний середній клас згладжує розрив та конфлікт між бідними та багатими. Чим більший середній клас, тим сильніше люди відкриті до діалогу, співпраці та компромісу в інтересах різних соціальних груп і всього суспільства в цілому.

Важливою частиною громадянського суспільства є некомерційні організації: благодійні, екологічні, правозахисні та інші. Вони здійснюють моніторинг дотримання прав і виявляють випадки дискримінації, займаються освітою, допомагають найбільш незахищеним групам населення, проводять консультації та конференції. Громадянське суспільство є повноправною частиною політичного процесу. Активісти та неурядові організації запускають кампанії, беруть участь у громадських дискусіях, висувають вимоги про зміну законів. Для досягнення результату проводяться зустрічі з політиками, де на основі аналізу поточної ситуації та висновків експертів обговорюються позиції держави, бізнесу, громадянського суспільства. Якщо не вдається досягти компромісу або держава не йде на діалог, то активісти запускають кампанії в Інтернеті, збирають підписи громадян, проводять яскраві вуличні акції й домагаються суспільного резонансу усіма можливими мирними способами.

У Німеччині спостерігається висока активність інститутів громадянського суспільства. Близько 20% німців є волонтерами. Вони безкоштовно або за незначний гонорар працюють в соціальних центрах, безкоштовно викладають мову біженцям, збирають гроші постраждалим від воєн і природних катастроф, організовують гуртки та спортивні секції для дітей, об'єднуються із сусідами для благоустрою своєї вулиці чи проведення фестивалів.
Більшість волонтерів, які безкоштовно працюють у суспільно-корисній сфері, витрачають на це в середньому дві години на тиждень. Всього в "третьому секторі" Німеччини налічується близько 600 тисяч громадських організацій, до яких відносяться благодійні та церковні об'єднання, товариства взаємодопомоги, деякі соціальні підприємства і навіть окремі незареєстровані ініціативи. Велике значення для німецького громадянського суспільства також мають фонди, які проводять лекції, випускають журнали та займаються просвітою для підвищення толерантності та емпатії в суспільстві, поваги прав інших людей і опрацювання нацистського минулого.

В Україні у 2014 році відбувся безпрецедентний ріст громадянської активності. Масові протести на Майдані та війна на Донбасі сприяли появі нових волонтерських об'єднань, суспільно-політичних, правозахисних, культурних та освітніх ініціатив. Не менше 7% українців залучені до активної громадської діяльності. Рівень довіри до громадських активістів виріс.

У Росії також близько 7% регулярно беруть участь у волонтерських проєктах і підтримують роботу некомерційних організацій. З них понад 70% беруть участь в акціях з прибирання сміття та благоустрою територій. Більшість волонтерів витрачають на добровільну працю в середньому близько години на тиждень. За останні роки росіяни стали частіше жертвувати гроші на благодійність і підтримку громадянських ініціатив.

Розвинуте громадянське суспільство є гарантом стабільності та роботи демократичних інститутів. Воно може брати на себе частину державних функцій, відповідальності та повноважень для вирішення суспільних питань та надання послуг населенню. Для цього держава повинна створювати сприятливі умови роботи "третього" сектору, надавати регулярну фінансову підтримку і вести діалог на рівних. Відмова від діалогу і переслідування представників громадянського суспільства є грубим порушенням демократичних процесів, призводить до дисбалансу і загострення конфліктів.

Діалог на рівних між владою та суспільством є ключовим елементом демократичного процесу, в якому вибори мають найбільш важливе і помітне значення. Від їх підсумків залежить вектор соціальної, економічної, культурної, зовнішньої політики, а також безпека та суспільний добробут. Результат виборів залежить не тільки від політиків, партій та їх агітаційних кампаній. Громадські організації та активісти є також частиною виборчого процесу.

Активісти, експерти та блогери можуть проводити моніторинг агітаційних кампаній, виявляти фейки та неправомірні дії політиків. Громадські організації та журналісти мають можливість спостерігати за самим процесом голосування і повідомляти про порушення в ЗМІ та правоохоронні органи. Крім спостереження, громадянське суспільство мобілізує громадян взяти участь у демократичному процесі та з'явитися на вибори. Недержавні організації інформують громадян про особливості голосування на муніципальному, регіональному та національному рівні й попереджають про загрози з боку нечесних політиків, популістів і пропагандистів.

Щоб не допустити фальсифікацій, підкупу та інших порушень прав виборців на виборах існують спостерігачі. Ними є активісти, журналісти, представники партій та звичайні волонтери. Громадське спостереження є цінним інструментом для поліпшення якості та прозорості виборів. Спостерігачі допомагають нарощувати довіру суспільства до виборчих процесів. Перший відомий випадок міжнародного спостереження за виборами у сучасній історії відноситься до 1857 року, коли європейська комісія, до складу якої входили представники Австрії, Великобританії, Франції, Пруссії, Росії та Туреччини, спостерігала за загальними виборами на спірних територіях Молдови та Валахії. Зараз практика спостереження за виборами особливо широко поширена в країнах Східної Європи, де після розвалу Радянського Союзу були неодноразово відзначені грубі порушення, фальсифікації протоколів, виключення опозиції, тиск і використання адміністративного ресурсу для кримінального переслідування конкурентів.

Спостерігач може не тільки бути присутнім на виборчій дільниці безпосередньо в день голосування, але також протягом декількох місяців моніторити весь політичний процес, реєстрацію кандидатів, дебати, агітацію та підготовку до виборів. В обов'язки спостерігача на дільниці голосування входить: документація виборчого процесу, фіксування порушень, інформування штабів і журналістів і подача заяв у поліцію або органи прокуратури.

У Німеччині, згідно із виборчим законодавством, будь-який бажаючий може перебувати на виборчій дільниці під час голосування та підрахунку голосів. При цьому він зобов'язаний виконувати такі приписи: не заважати процесу голосування, не вести агітацію і не пропонувати свою допомогу співробітникам виборчої дільниці. Спеціального дозволу для спостереження за виборами в Німеччині не потрібно.

І в Україні, і в Росії офіційні спостерігачі мають аналогічні права. Права офіційних спостерігачів в Україні визначаються відповідно до статті 38 Закону "Про вибори Президента України" та статтею 36 "Виборчого кодексу України". Права офіційних спостерігачів у Російській Федерації визначаються відповідно до статті 33 Федерального закону "Про вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації", а також статтею 22 Федерального закону "Про вибори Президента Російської Федерації".

На відміну від України та Росії, в Німеччині спостереження за виборами не таке популярне. Причина проста: мало хто сумнівається чесності та легітимності виборчого процесу. У 2009 році вперше в історії країни за ходом парламентських виборів стежили незалежні спостерігачі від ОБСЄ. Організація, членами якої є 56 країн Європи та Північної Америки, частіше спрямовує своїх спостерігачів до молодих демократій та авторитарних країн, де існують проблеми із роботою базових демократичних інститутів і раніше вже були виявлені факти маніпуляцій. У випадку з Німеччиною — спостерігачів цікавив не стільки перебіг і результат виборів, скільки сама виборча система.

У зв'язку з масовим використанням Facebook, Instagram, WhatsApp і Telegram та збільшенням частки агітації в соціальних мережах, в ЄС з метою виявлення фейків регулярно проводиться моніторинг статей, постів та відеороликів. Журналісти, експерти та активісти особливо ретельно перевіряють сенсаційні новини та "шокуючі факти" і при виявленні пропаганди роблять детальний аналіз, фактчекінг. Вони публікують результати розслідувань з доказами про дезінформацію. Нерідко вдається знайти авторів інформаційних вкидів і опублікувати інформацію про медіа та портали, які стоять за їх розповсюдженням.

Волонтерство є найпопулярнішим способом громадської участі. Добровольці першими приходять на допомогу в разі природних лих, лісових пожеж і політичних потрясінь. Крім спостереження за суспільно-політичними процесами, активісти та добровольці беруть участь в громадських дискусіях, проводять освітні заходи, збирають пожертви й беруть участь у вуличних акціях. Представники громадянського суспільства іноді надають пряму підтримку партіям і кандидатам. Тут важливо відрізняти особисту ініціативу і роботу неурядових організацій. Пряма підтримка партій і кандидатів з боку неурядових організацій у передвиборчій кампанії в багатьох країнах заборонена. У Німеччині це може привести до втрати статусу суспільно-корисної організації, який дає податкові послаблення і можливість отримувати фінансову підтримку від держави. Підтримка партій не заборонена, якщо це здійснюється в приватному порядку і переказуються особисті накопичення.

Політичне волонтерство не закінчується участю у виборчому процесі. В Україні тисячі волонтерів допомагали демонстрантам взимку 2013/2014 р. на Майдані під час "Революції Гідності". Щодня на Хрещатик добровільно приїжджали й приходили тисячі містян, які були готові надати безкоштовну допомогу учасникам мітингу. Десятки тисяч людей переказували гроші активістам для закупівлі продуктів харчування, медикаментів та засобів захисту. Волонтери взяли на себе велику частину роботи щодо облаштування комфортного перебування людей на Майдані. Вони організовували польові кухні, встановлювали намети, надавали необхідну інформацію. Волонтерами ставали також і професіонали — медики, юристи, психологи. За лічені дні виникли десятки волонтерських ініціатив та Інтернет-проєктів: наприклад, "Єврохостел" (допомога з розміщенням протестуючих у квартирах киян), "Євромайдан.SOS", "Майдан.Медик" та інші.

У Росії подібна мобілізація громадян спостерігається на станції "Шієс", де екологічний протест громадян виріс до масштабів постійного табору. З кінця 2018 року активісти борються проти зведення найбільшого в Європі звалища відходів із Москви та перешкоджають незаконному зведенню споруд сміттєвого полігону. Шієс мобілізував тисячі осіб, які регулярно переказують гроші на продукти харчування та обладнання протестного табору, приїжджають для несення денного і нічного чергування. Блогери та журналісти беруть інтерв'ю і знімають фільми про табір. Це створює громадський резонанс, який протягом 1,5 років не дає представникам бізнесу, московської мерії та адміністрації Республіки Комі силоміць придушити протест і продовжити незаконне будівництво полігону, який ставить під загрозу екосистему боліт і життя людей із довколишніх міст і сіл.

У 2000-ні роки найбільш помітними проєктами були "Ті, що йдуть разом" і "Наші", створені Адміністрацією президента. Вони проводили патріотичні акції та мали на меті маргіналізацію опозиції. Після проведення Чемпіонату світу з футболу і року волонтерства, у 2018 році в Росії було створено Асоціацію волонтерських центрів. У 2019 спільно з Роспатріотцентром і Росмолоддю була запущена програма мобільності волонтерів. Учасниками програми стали волонтери із 85 регіонів.

У Німеччині завдяки волонтерам успішно працює безліч організацій, соціальних, культурних та політичних ініціатив. "Третьому сектору" безкоштовно допомагають 16 мільйонів осіб. У країні існує кілька великих служб з організації волонтерської діяльності, які розробили спеціальні програми. Наприклад, ефективною є програма "Добровільний соціальний рік". Випускники шкіл часто виїжджають на один рік і працюють у правозахисних організаціях, лікарнях, центрах для людей похилого віку за допомогу, яка дозволяє їм оплачувати кімнату і мати кошти на невеликі подорожі та кишенькові витрати.

Професіонали можуть безкоштовно надавати свої послуги людям, яким необхідна допомога. Така форма волонтерства називається "pro bono", що перекладається з латинської "заради суспільного блага". Так, наприклад, психологи, юристи, фінансисти можуть пропонувати безкоштовні консультації некомерційним організаціям і громадянам у вільний від основної роботи час. Крім того, волонтери працюють в будинку для літніх людей або лікарні, школі чи дитячому садку, музеї або бібліотеці. Багато добровольців зайняті в культурній сфері, освіті та захисті навколишнього середовища. Вони проводять фестивалі національних традицій і культури, вивчають та публікують матеріали про подолання нацистського і постколоніального минулого Німеччини, розповідають про особливості міжкультурної комунікації, відповідальне споживання, походження продуктів у супермаркеті, сортування сміття, проводять "суботники" і демонстрації, а також створюють коаліції з іншими організаціями та рухами для зміни ситуації на краще.

Отримання грантів, збір пожертвувань, членські внески, продаж власних товарів та послуг — є основним джерелом фінансування громадських організацій. У сучасному світі з'являються нові форми — соціальні підприємства, краудфандінг, а членські внески іноді замінюються регулярними переказами. Для здійснення своєї діяльності громадянське суспільство має зберігати політичну і фінансову незалежність від держави та бізнесу. Досягнення балансу між незалежністю і фінансовою стабільністю є викликом для багатьох громадських ініціатив. Важливе значення при цьому відіграють взаємодія зі спільнотами, відкритість та прозорість неурядових організацій, активне використання соціальних мереж та взаємодія із медіа.

Проєкт «Citizen +» підготовлено німецькою суспільно-корисною організацією Dekabristen e.V., українською анімаційною студією NEED у співпраці з Illuminator.info та російським медіа-порталом Bumaga Media. Фінансова підтримка надана Міністерством закордонних справ Німеччини в рамках програми «Розвитку діалогу між громадянськими суспільствами Росії та країн Східного Партнерства».