Та з «демократією», про яку ти чув ще зі школи, не все так просто. Це одна з найскладніших форм державного устрою. У ній закладена система стримувань і противаг, які спрямовані на захист прав громадян, незалежно від їхнього походження, віри чи способу життя. Демократія надає більшості можливість управляти країною та ухвалювати рішення від імені та в інтересах усіх громадян. Тобто, з урахуванням думки меншості.

Вінстон Черчилль говорив, що «демократія - це найгірша форма правління, якщо не брати до уваги усі інші». Постійний діалог, палкі дебати, врахування цілої палітри думок, компроміси - все це є невід’ємними складовими демократії.

Щоб демократична система працювала, необхідне виконання декількох базових принципів. Якщо прибрати один із них, держава, суспільство та безпека громадян стають вразливими з боку зовнішніх та внутрішніх загроз.

Популісти та диктатори часто оперують поняттям демократії, щоб ввести людей в оману і легітимізувати свою абсолютну владу. Північна Корея і Конго носять назви демократичних республік, хоча країни являють собою найбільш авторитарні режими. Протягом десятків років диктатури не пускають на вибори опозицію, в країнах встановлена тотальна цензура, а інакодумці піддаються переслідуванням і катуванням. Багато авторитарних правителів прийшли до влади в результаті революцій та військових переворотів. Так, Володимир Ульянов (Ленін) і Йосип Джугашвілі (Сталін) очолили Радянський Союз внаслідок збройного захоплення урядових будівель, медіа, судів та завдяки репресіям стосовно інакодумаючих. Жертвами комуністичної диктатури стали кілька мільйонів людей, які загинули в результаті чисток під час Громадянської війни, Голодомору в Україні та Поволжі на початку 1930-х, розстрілів та заслання в ГУЛАГ в сталінський і постсталінський час. Радянська диктатура протрималася до кінця 1980х років. Після початку реформ Михайла Горбачова, скасування цензури та проведення перших вільних виборів, комуністичний режим був повалений. Багато радянських республік оголосили про свою незалежність, взяли курс на розвиток демократій і провели перші вільні вибори. Частина пострадянських країн зберегла авторитарну систему управління. Диктатура комуністичної партії поступилася місцем сімейним кланам, групам олігархів та представникам нової еліти.

Історія показує, що одних чесних та вільних виборів недостатньо. У 1932 році Націонал-Соціалістична партія Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером прийшла до влади після чесної перемоги на виборах до Рейхстагу. Молода німецька республіка не володіла розвиненою системою стримувань і противаг. Суд, медіа та громадянське суспільство були слабкими. У Конституції були прогалини, тому це дозволило сконцентрувати владу в руках однієї партії. За допомогою змови та інсценування підпалу Рейхстагу, пропаганди та маніпуляцій на позачергових виборах, Гітлер ввів надзвичайний стан, обмежив свободу слова, захопив більшість в парламенті та підпорядкував під свій контроль всі органи влади. Жертвами Націонал-соціалістичної диктатури стали спочатку політичні опоненти, перш за все, комуністи та соціал-демократи. Нацисти проводили зачистки та геноцид, жертвами яких стали мільйони євреїв, ромів, гомосексуалів, радянських полонених, а також військових та мирних громадян, які загинули під час Другої світової війни. Повторимося, у 1932 році більшість німецьких виборців за власною волею проголосували за популістів з НСРПН.

Це найпоширеніший стереотип, який міцно закріпився за поняттям демократії. Дійсно, в демократичних країнах джерелом політичної та державної влади є більшість. Партія або кандидат, які отримують понад 50% голосів на виборах або після побудови коаліцій, мають можливість приймати закони та розподіляти бюджетні гроші. Однак, у демократії, що функціонує, влада більшості далеко не безмежна. Безпека, свобода слова та зібрань , а також право меншин критикувати владу гарантуються незалежно від думки більшості. Делегуючи свої інтереси опозиції, критикуючи владу на зборах активістських осередків або в соціальних мережах, меншини домагаються того, щоб політика відповідала їхнім вимогам. Від результатів виборів також не залежить обмеження влади чиновників, поліції, секретних служб та армії, заборона на цензуру і хід наступних виборів. Все це - базові принципи демократії. Вони не можуть бути поставлені під питання, навіть якщо більшість вимагає іншого.

Як працює система стримувань і противаг? Як проходять чесні та вільні вибори? Що таке політтехнології та політична піар-кампанія? Яку роль відіграють медіа, соціальні мережі та пересічні громадяни в політиці? Як обмежити себе від тролів та хейтерів у мережі без обмеження свободи слова? Чому ЗМІ, суспільство та громадяни повинні втручатися в політичні процеси? Як громадянське суспільство забезпечує безпеку та стабільність в державі? На ці питання ти знайдеш відповідь у наступних модулях курсу «Citizen+».

Проєкт «Citizen +» підготовлено німецькою суспільно-корисною організацією Dekabristen e.V., українською анімаційною студією NEED у співпраці з Illuminator.info та російським медіа-порталом Bumaga Media. Фінансова підтримка надана Міністерством закордонних справ Німеччини в рамках програми «Розвитку діалогу між громадянськими суспільствами Росії та країн Східного Партнерства».