Заява з приводу стріт-арт проекту Слави ПТРК у Києві

Русская версия внизу. Deutsche Fassung ist auch unten.

1 photo: http://slavaptrk.com/wall-vs-wall/
Photos: Slava Ptrk (http://slavaptrk.com/wall-vs-wall/) and mist.patona (https://medium.com/@mist.patona)
За останні два дні ми отримали багато критичних відгуків по відношенню до робіт одного з учасників нашого проекту у Києві. Щоб пояснити ситуацію, ми публікуємо дану заяву:
Photo: Slava Ptrk (facebook.com)

Російський стріт-арт-художник Слава ПТРК спільно з двома десятками митців та кураторів з Вірменії, Азербайджану, Грузії, Росії та України брав участь у проекті «Декабристів» (Dekabristen e.V.) по розвитку діалогу серед представників культури та сучасного мистецтва. Проект проводився за фінансової підтримки Міністерства іноземних справ Німеччини. Після вступного семінару у Тбілісі усі учасники роз’їхалися по арт-резіденціях, де вони знайомились з місцевим арт-суспільством, відвідували галереї, майстерні, арт-ательє та працювали кілька тижнів над індивідуальними проектами, які були об’єднані загальною тематикою «креативної миротворчості». Основні роботи учасників буде опубліковано у книзі «Art out of conflilct“ у грудні 2016 року.

Під час арт-резиденції Слава вивчав український стріт-арт, а також реалізував кілька своїх проектів на вулицях Києва: 1), 2), 3). В останньому проекті «Cтінка на стінку», митець намагався зобразити категоричність медійних образів в Росії та Україні. Його підхід викликав хвилю критики та обурення у блогах та Фейсбуці аж до звинувачення у проросійській пропаганді.

Photo: Lb.ua http://lb.ua/culture/2016/10/25/348806_kievskiy_istorik_otvetila.htmlМи поважаємо волю самовиразу митця, але також приносимо свої вибачення, якщо роботи учасника нашого проекту образили почуття киян.

Також ми хочемо опублікувати заяву Слави ПТРК про ситуацію, що склалася:

„Я не знаю, що сказати в даному випадку. Я вчора думав увесь день над цим питанням. До якогось моменту мені здавалося, що все в порядку з цим проектом, а моя дівчина навіть казала, що він не дуже об’єктивний по відношенню до Росії, і, навіть, трохи русофобський. Та я не міг ніяк припустити такої реакції. Але я проаналізував ситуацію та зрозумів, що допустив кілька помилок.

Photo: Slava Ptrk (facebook.com)

По-перше, я вказав на різницю у пропагандах та у поглядах на одней і теж явище, але не підкреслив свою нейтральність, і що саме головне, не запропонував ніяких варіантів вирішення проблеми «двомислення», ніяких варіантів виходу з ситуації. Я просто її окреслив.

По-друге, я не врахував український контекст. Усі люди, з ким я спілкувався, були доброзичливо до мене налаштованими, і багатьом з них я розповів про цей проект, і він їм сподобався. Але виявилося, що багато людей так не вважає. Контекст полягає у тому, що в Росії ці слова – терміни пропаганди, та сприймаються досить абстраговано, та багатьма людьми спокійно, тому що вони їх не стосуються. Тут, в Україні, мають особисте відношення до багатьох з цих понять, тому болісно переживають, коли хтось щось каже про них, а тим більш мовою російської пропаганди.

Третій момент. Я недостатньо чітко окреслив ідею свого проекту. Два боки однієї заяви – це дві назви у російській та українській пропагандах. Мова не йшла про об’єктивність або правдивість того чи іншого поняття, я лиш вказав, що ці речі називаються в наших країнах по різному, і тому нам складно буде домовитися найближчим часом. Основною претензією до мене було те, що я виступив рупором російської пропаганди, протиставивши її «об’єктивній істині», тобто тому, що транслює українська пропаганда. В тому то і річ, що я протиставив фальшиві та безглузді заяви російських ЗМІ тим фактам, що визнані міжнародно. Але я не позначив, що у даному випадку, я не займаю жодну з сторін, і це була моя помилка. Мене сприйняли як диверсанта з Москви, який несе «кисельовську лабуду» на київські стіни. Проте треба сказати, що у правдивості своєї пропаганди, українських назв цих явищ, ніхто з коментаторів не сумнівається, приймаючи їх за істину, що взагалі-то. теж неправильно. Я розраховув на адекватність киян, і на те, що вони зрозуміють задум мого проекту, але моє походження, і та мова ненависті, мова російської пропаганди, що я використовував (це було, до речі, неприємно – бути провідником цих штампів), ці фактори затьмарили все інше…

Я би хотів підкреслити, що я за освітою журналіст, і завжди намагаюся бути об’єктивним у своїх роботах, прагну до цього. І в цьому випадку, мені здавалося, що я був об’єктивним, але виявилося, що ні. І щоб це врівноважити, я планую зробити частину цього проекту в Москві.

І ще я хотів би вибачитися перед киянами за те, що образив їх своїм проектом. Бачить Бог, я цього не хотів. У своїх проектах я працюю з гострими темами, і в даному випадку, я, схоже, порізався».

Слава ПТРК,
26 жовтня 2016, Москва

———————————

Заявление по поводу стрит-арт проекта Славы ПТРК в Киеве

bildschirmfoto-2016-10-26-um-16-27-02
За последние два дня мы получили много критических отзывов в отношении проекта одного из участников нашей программы в Киеве. Чтобы прояснить ситуацию, мы публикуем данное заявление.

bildschirmfoto-2016-10-26-um-17-46-53Российский стрит-арт-художник Слава ПТРК вместе с двумя десятками фотографов, художников и кураторов из Армении, Азербайджана, Грузии, России и Украины принимал участие в проекте «Декабристов» (Dekabristen e.V.) по развитию диалога среди представителей культуры и современного искусства. Проект проводился при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Германии. После вводного семинара в Тбилиси все участники разъехались по арт-резиденциям, где они знакомились с местными арт-сообществами, посещали галереи, мастерские и арт-ателье и работали несколько недель над индивидуальными проектами объединённые общей тематикой «креативного миротворчества». Основные работы участников проекта будут опубликованы в книге «Art out of conflilct“, которая выйдет в декабре 2016 года.

Photo: Lb.ua http://lb.ua/culture/2016/10/25/348806_kievskiy_istorik_otvetila.htmlВо время арт-резиденции Слава изучал украинский стрит-арт, но также реализовал несколько своих проектов на улицах Киева: 1), 2), 3). В последнем проекте „Cтенка на стенку», художник попытался изобразить категоричность медийных образов в России и Украине. Его подход вызвал волну критики и негодования в блогах и Фейсбуке вплоть до обвинений в пророссийской пропаганде. Мы уважаем свободу самовыражения художника, но также приносим свои извинения, если работы участника нашего проекта оскорбили чувства киевлян.

Здесь мы хотим также опубликовать заявления Славы ПТРК по сложившейся ситуации:

„Я не знаю что сказать в данной ситуации. Я вчера думал весь день над этим вопросом. До какого-то момента мне казалось, что все с этим проектом в порядке, а моя девушка даже говорила что он какой-то необъективный в отношении России, русофобский даже немного. И я не мог никак предположить такой реакции. Но я немного проанализировал ситуацию, и понял, что совершил несколько ошибок.

Photo: Slava PtrkПервая, я указал на различия в пропагандах и во взглядах на одно и то же явление, но не обозначил свою нейтральность, и, что самое главное, не предложил никаких вариантов решения этой проблемы «двоемыслия», никаких вариантов выхода из ситуации. Я просто её обозначил.

Второе, я не учёл украинский контекст. Все люди, с которыми я общался, были доброжелательно ко мне настроены, и многим из них я рассказывал об этом проекте и он им понравился. Но оказалось, что множество других людей думает не так. Контекст же заключается в том, что в России эти слова — термины пропаганды, и воспринимаются довольно отвлеченно и многими людьми спокойно, потому что они их не касаются. Здесь же, в Украине, люди имеют личное отношение ко многим этим понятиям, поэтому болезненно переживают, когда кто-то что-то говорит о них, тем более на языке российской пропаганды.

Третий момент. Я недостаточно чётко обозначил идею своего проекта. Две стороны одного явления — это два названия в российской пропаганде и в украинской. Речь не шла об объективности или правдивости того или иного понятия, я лишь указал, что эти вещи называются в наших странах по разному, и поэтому нам сложно будет договориться в обозримом будущем. Основной претензией мне было то, что я выступил рупором российской пропаганды, противопоставив её «объективной истине», то есть тому, что транслирует украинская пропаганда. В том и дело, что я противопоставил фальшивые и нелепые заявления российских СМИ тем фактам, которые признаны международно. Но я не обозначил, что в данном случае, я не занимаю ни одну из сторон, и это была моя ошибка. Меня восприняли как диверсанта из Москвы, несущего «кисилевскую лабуду» на киевские стены. Однако надо сказать, что в правдивости своей пропаганды, украинских названий этих явлений, никто из комментаторов не сомневается, принимая их за истину, что, вообще то, тоже неправильно.

Я рассчитывал на адекватность киевлян, и на то, что они поймут замысел моего проекта, но моё происхождение и тот язык ненависти, язык российской пропаганды, который я использовал (это было кстати неприятно — быть проводником этих штампов), эти факторы затмили все остальное..

Я бы хотел подчеркнуть, что я по образованию журналист, и всегда стараюсь быть объективным в своих работах, стремлюсь к этому. И в данном случае мне казалось, что я был объективен, но оказалось, что нет. И чтобы это уравновесить, я планирую сделать часть этого проекта в Москве.

И ещё я бы хотел извиниться перед киевлянами за то, что оскорбил их своим проектом. Видит бог, я этого не хотел. Я в своих проектах работаю с острыми темами, и в данном случае я, похоже, порезался.“

Слава ПТРК,

26 октября 2016, Москва

————

Stellungnahme zum Streetart-Projekt von Slawa PTRK in Kiew

Photos: Slava Ptrk (http://slavaptrk.com/wall-vs-wall/) and mist.patona (https://medium.com/@mist.patona)
In den letzten zwei Tagen haben wir viel Kritik zum Projekt eines Teilnehmers unseres Programms Creative Peacebuilding bekommen. Um die Missverständnisse aufzuklären, veröffentlichen wir die folgende Stellungnahme:
Photo: Slava Ptrk (facebook.com)
Der russische Streetart-Künstler Slawa PTRK hat mit zwanzig anderen Künstlern aus Armenien, Aserbaidschan, Georgien, Russland und Ukraine an dem Dekabristen e.V.-Projekt Creative Peacebuilding teilgenommen. Dabei geht es unter anderem um die Förderung eines Dialogs von Kulturschaffenden und Vertretern der zeitgenössischen Kunst aus Konfliktregionen. Das Projekt wird mit finanzieller Unterstützung des Auswärtigen Amts durchgeführt. Nach dem Einführungsseminar in Tiflis reisten alle Teilnehmer zu den jeweiligen Künstlerresidenzen, sie arbeiteten mit lokalen Künstlern zusammen, besuchten Ateliers und Galerien, um eigene Projekte zu dem Thema Creative Peacebuilding zu verwirklichen. Die besten Arbeiten werden im Dezember 2016 in Form eines Kunstbuchs veröffentlicht, das den Namen „Art out of Conflict“ tragen wird.
 
Während seiner Künstlerresidenz erforschte Slawa die ukrainische Streetart-Sprache und realisierte einige seiner Werke auf den Straßen Kiews: 1), 2), 3). In seinem letzten Projekt – „Wand zur Wand“ – versuchte der Künstler, die Ausschließlichkeit der medialen Darstellung in der Ukraine und in Russland darzustellen. Sein Zugang provozierte eine Kritikwelle und Unverständnis in Blogs und auf Facebook – bis hin zu Anschuldigungen, er würde für die russische PropPhoto: Lb.ua http://lb.ua/culture/2016/10/25/348806_kievskiy_istorik_otvetila.htmlaganda arbeiten. Wir respektieren das Prinzip der Kunstfreiheit, möchten uns aber zugleich auch entschuldigen, wenn die Werke eines Künstlers aus unserem Programm die Gefühle der Kiewer verletzt haben.
An dieser Stelle möchten wir auch die Stellungnahme von Slawa PTRK veröffentlichen:

„Ich weiß nicht, was ich zu dieser Situation sagen kann. Gestern dachte ich den ganzen Tag über diese Frage nach. In gewisser Hinsicht dachte ich, dass mit dem Projekt alles in Ordnung ist, meine Freundin sagte mir gar, dass es irgendwie nicht objektiv in Bezug auf Russland sei, sogar etwas russophob. Und ich konnte mir überhaupt nicht eine solche Reaktion vorstellen. Ich habe aber die Situation analysiert und habe verstanden, dass ich einige Fehler machte.

Photo: Slava Ptrk (http://slavaptrk.com/wall-vs-wall/)

Der erste Fehler besteht darin, dass ich die Unterschiede in Propaganda und in Anschauungen nur aufgezeigt habe. Ich habe nicht meine Neutralität kenntlich gemacht und, das Wichtigste, ich habe keine Lösungen dieses Problems des „Doppeldenks“, keine Ausgänge aus der Situation angeboten. Ich habe sie nur angedeutet.

Zweitens. Ich habe nicht den ukrainischen Kontext berücksichtigt. Alle Menschen, mit denen ich gesprochen habe, haben sich freundlich zu mir verhalten, vielen davon habe ich von meinem Projekt erzählt, und sie fanden es gut. Es hat sich aber herausgestellt, dass viele andere Menschen anders denken. Der Kontext besteht darin, dass in Russland diese Worte Propaganda-Begriffe sind, sie werden abstrakt und von vielen Menschen ruhig aufgenommen, weil die sie nichts angehen. Hier aber, in der Ukraine, haben Menschen eine persönliche Einstellung zu vielen dieser Begriffe. Deshalb sind sie gekränkt, wenn jemand etwas über sie sagt, und dann auch noch in der Sprache der russischen Propaganda.

Drittens. Ich habe nur ungenügend die Idee meines Projekts kenntlich gemacht. Zwei Seiten eines Phänomens – das sind zwei Bezeichnungen in der russischen und in der ukrainischen Propaganda. Es ging nicht um Objektivität oder Wahrhaftigkeit dieses oder jenes Begriffs, ich habe lediglich aufgezeigt, dass diese Dinge in unseren Ländern verschieden benannt werden. Und aus diesem Grund wird es schwierig sein, uns über die nahe Zukunft zu einigen. Die wesentliche Kritik an mir bestand darin, dass ich ein Sprachrohr der russischen Propaganda sei, der sie der „objektiven Wahrheit“ – also dem, was die ukrainische Propaganda aussendet – entgegenstellte. Der Kern der Sache besteht gerade darin, dass ich die manipulativen und hemdsärmeligen Erklärungen der russischen Medien den Fakten gegenüberstellte, die international anerkannt sind. Ich habe aber nicht klar gemacht, dass ich in diesem Fall keine der Parteien ergreife, und darin bestand mein Fehler. Ich wurde als ein Diversant aus Moskau wahrgenommen, der den „Kiseljowschen Mumpitz“ auf die Kiewer Mauern bringt. Indes, es muss gesagt werden, dass niemand aus den Kommentatoren an der Wahrhaftigkeit eigener Propaganda, an den ukrainischen Bezeichnungen dieser Phänomene, zweifelt. Was im Grunde eigentlich auch nicht richtig ist. Ich habe mit angemessenen Reaktionen der Kiewer gerechnet und auch damit, dass sie den Sinn meines Projektes verstehen. Meine Herkunft aber und der Hate Speech, die Sprache der russischen Propaganda, derer ich mich bediente (das war übrigens unangenehm, in diese Rolle zu schlüpfen), diese Faktoren haben alles Andere in den Schatten gestellt…

Ich möchte unterstreichen, dass ich ein ausgebildeter Journalist bin. Dass ich immer bemüht bin, in meinen Arbeiten objektiv zu sein, dass ich es immer anstrebe. Und im gegebenen Fall kam es mir vor, dass ich objektiv war. Es hat sich aber herausgestellt, dass ich es eben nicht war. Um das aufzufangen, plane ich jetzt, einen Teil dieses Projekts in Moskau zu machen.

Und ich möchte mich bei den Kiewern entschuldigen – dafür, dass ich sie mit meinem Projekt beleidigt habe. Gott weiß, dass ich es nicht wollte. Ich arbeite in meinen Projekten mit scharfen Themen, und in diesem Fall habe ich mich, wie es scheint, geschnitten.»

Slawa PTRK,

26 Oktober 2016, Moskau